Незважаючи на значні зусилля з переходу на відновлювані джерела енергії у провідних країнах світу, у 2023 році викопне паливо продовжувало домінувати у світовому виробництві електроенергії, складаючи понад 60%. Нафта, природний газ і вугілля залишаються основними джерелами енергії в усьому світі, що свідчить про стійку залежність, незважаючи на зусилля, спрямовані на згортання використання викопних видів палива.

Країни, які значною мірою залежать від експорту викопного палива і не диверсифікують свою економіку, схильні до встановлення авторитарних режимів. Сфери видобутку газу, нафти та вугілля мають значні бар'єри для входу на ринок, сприяючи монополізації та легкому привласненню багатства політичними елітами. Видобуток викопного палива, що є радше прокляттям, ніж благословенням, часто породжує олігархію і надає владу диктаторам, які використовують експортні прибутки для фінансування загарбницьких війн та конфліктів.

У цій доповіді ми наводимо огляд сучасних диктатур, заснованих на експорті викопного палива, досліджуємо зв’язок між експансією індустрії викопного палива та порушеннями прав людини, а також потенційні ризики трансформацію значних демократичних нафтодержав в автократичні режими.

Послідовність подій, що призвели до сьогоднішнього нестабільного стану світу, який характеризується посиленням кліматичної кризи, енергетичною бідністю, приходом до влади нафтодиктаторів та встановленням автократій, а також розпадом міжнародного порядку, заснованого на правилах, бере свій початок у 1990-х роках. Цей переворот був ініційований невеликою групою великих приватних компаній, які ефективно виступали за дерегуляцію енергетичної галузі. Вони чинили тиск на уряди, щоб ті дозволили екстенсивну нафтогазову експансію, нехтуючи всіма наслідками для зміни клімату, нищівним впливом на довкілля, міжнародну безпеку та права людини.

Економічний занепад, спричинений монополізацією енергетики, ймовірно, не призведе автоматично до авторитаризму, так само як індустріалізм та економічна експансія не призвели до демократії повсюдно. Але деякі помітні фактори ризику на основі Індексу демократії дозволять нам зрозуміти, як країни перетворюються на диктатури. Ось основні з них (це не вичерпний перелік):

Державний бюджет прив'язаний до доходів від експорту викопного палива. Якщо уряд отримує більшу частину своїх доходів від експорту викопного палива, він врешті-решт зіткнеться зі зменшенням потоку надходжень. Навіть Саудівська Аравія, яка протягом десятиліть була найбільшим експортером нафти, визнає це (це авторитарна монархія; кілька інших великих експортерів нафти також класифікуються як авторитарні режими за Індексом демократії).

• Високе споживання енергії на душу населення. У країнах з високим рівнем споживання енергії на душу населення цей показник продовжує знижуватися, оскільки видобувати енергію стає дедалі важче. Країни з низьким рівнем споживання енергії на душу населення, як правило, вже мають можливість задовольняти базові потреби відносно просто і безпосередньо - завдяки вищому відсотку населення, зайнятого у виробництві продуктів харчування, і більш потужній неформальній економіці. Країнам з низьким рівнем питоомого енергоспоживання споживання також легше задіювати економіний потенціал відновлюваних джерел енергії.
• Висока залежність від імпорту енергоносіїв. Якщо значна залежність державних надходжень від експорту викопного палива може бути загрозоюдля демократії, то значна залежність від імпорту може також створювати політичні ризики. Незважаючи на те, що США були великим виробником нафти протягом усього ХХ століття, до 1970 року вони все більше залежали від імпортної нафти; тому вони зіткнулися з економічними труднощами через арабське нафтове ембарго 1970-х років.
• Економічний спад або нестабільність. Періоди високого рівня безробіття, зникнення заощаджень і зниження доходів можуть призвести до масового невдоволення урядом, відкриваючи простір для захоплення влади демагогами, військових переворотів, революцій або іноземних втручань.
• Потужна армія з історією втручання у внутрішні справи. Якщо з якоїсь причини виникає соціальний хаос, військові, швидше за все, втрутяться; і коли це відбувається, вони більш схильні до встановлення диктатури, ніж до відновлення або побудови демократичної системи. Це тому, що військові практично в кожній країні мають авторитарну внутрішню структуру.
• Особлива вразливість до зміни клімату або інших екологічних катастроф. Після стихійного лиха люди не завжди звертаються до сильних лідерів. У короткостроковій перспективі вони, як правило, об'єднуються. Старі образи, як правило, тимчасово забуваються, а відмінності між багатими і бідними принаймні дещо стираються. Однак у довгостроковій перспективі екологічні  проблеми можуть призвести до пошуку "цапа-відбувайла", та з рештою до революції або до повороту до сильних чоловіків, які обіцяють відновити порядок. Наприклад, громадянській війні в Сирії, яка розпочалася в 2011 році, передувала тривала і руйнівна регіональна посуха, пов'язана зі зміною клімату; біженці з сільської місцевості переповнили міста, що призвело до додаткового навантаження на інфраструктуру, вже обтяжену припливом близько 1,5 мільйона біженців від війни в Іраку. Ці біженці поповнили ряди Вільної сирійської армії, яка повстала проти авторитарного режиму Асада.

Як українська громадська організація, ми вважаємо, що індустрія викопного палива несе відповідальність як за кліматичну кризу, так і за прихід до влади нафтодиктаторів, зокрема російського агресора, який зараз веде загарбницьку війну проти українського народу та демократичних націй у всьому світі. Брудні гроші, отримані від викопного палива, мають бути повністю вилучені з механізмів політичного впливу та процесів прийняття рішень. Керівники нафтогазових корпорацій, які отримали астрономічні прибутки від торгівлі російським викопним паливом, мають бути притягнуті до відповідальності за співучасть у воєнних злочинах. Уряди повинні взяти під контроль сферу видобутку викопного палива і суворо регулювати його відповідно до висновків кліматичної науки та узгоджених на глобальному рівні цілей. Кліматична політика урядів не повинна прогинатися, щоб задовольнити інтереси нафтогазових компаній; натомість вона повинна бути узгоджена з імперативними цілями, встановленими кліматичною наукою. Необхідно негайно зупинити розширенняінфраструктури викопного палива в усьому світі, перенаправляючи все фінансування для нової інфраструктури на рішення на основі відновлюваної енергетики та заходи з підвищення енергоефективності.

Наразі світ рухається у протилежному напрямку. У всьому світі відбувається масове розширення інфраструктури викопного газу: заплановано або будується майже 500 ГВт електростанцій, що працюють на природному газі. За даними Global Energy Monitor, планується будівництво нових імпортних терміналів потужністю 635 мільйонів тонн зрідженого природного газу (ЗПГ) на рік, а також експортні термінали ЗПГ потужністю 700 мільйонів тонн на рік.

Вирішення цієї проблеми вимагає невідкладної уваги з боку всіх лідерів, які прагнуть до позитивних змін. Розширення інфраструктури викопного палива становить критичну загрозу саме тоді, коли світ повинен терміново згортати використання викопного палива. Цей перехід має вирішальне значення для того, щоб зупинити посилення влади нафтодиктаторів і протидіяти приголомшливим економічним втратам від зміни клімату, які вже обходяться в трильйони доларів.

Висновки

Нафтова залежність загрожує тримати Захід в залежності від диктаторів. У 2030 році, якщо поточні прогнози справдяться, Сполучені Штати будуть видобувати більше нафти і газу, ніж будь-коли в своїй історії. Росія і Саудівська Аравія планують робити те ж саме. Вони належать до світових гігантів з видобутку викопного палива, які разом мають намір у цьому десятилітті видобувати вдвічі більше викопного палива, ніж дозволяє критичний поріг глобального потепління.

Глобальна залежність від викопного палива дала Путіну владу і підвищила світовий вплив Росії до рівня історичних імперій. Цей вплив також проявляється у внутрішньому конфлікті в Лівії та військовому перевороті в Нігері.

Війни за викопне паливо поширюються світом. Нещодавній конфлікт між Венесуелою і Гайаною, в основі має лежать давні суперечки за багатий на вуглеводні регіон. Це суперництво набуває особливого значення, оскільки Гайана стає потенційним великим виробником нафти в регіоні. 6 грудня 2023 року президент Венесуели оголосив західну частину Гайани, Ессекібо, 24-м штатом країни. Ніколас Мадуро дав три місяці нафтовим компаніям, що працюють у на шельфі, на завершення угод. Це можна вважати наслідком повного колапсу системи міжнародної безпеки, який виник через майже безкарну агресію Росії проти України.

Війна Ізраїлю проти ХАМАСу - спричинила зупинку видобутку газу та призупинення експорту ЗПГ до Йорданії та Єгипту, що, в свою чергу, змусило Єгипет припинити постачання ЗПГ до Туреччини та ЄС.

Окремої уваги заслуговують глобальні об'єднання, такі як БРІКС - абревіатура від Бразилія, Росія, Індія, Китай, Південна Африка. БРІКС все частіше розглядається як геополітична група на чолі з Пекіном, що прагне розширити свій вплив і змінити міжнародний порядок. У серпні 2023 року лідери блоку п'яти країн оголосили, що Саудівська Аравія, Іран, Ефіопія, Єгипет, Аргентина та Об'єднані Арабські Емірати (ОАЕ) приєднаються до групи, починаючи з 2024 року. З додаванням цих шести країн, БРІКС тепер представляє 42% населення світу і 36% світового ВВП. Економічний блок спочатку створювався як альтернатива міжнародному порядку, очолюваному США, з метою запропонувати зростаючим країнам Глобального Півдня противагу західним інституціям.

Росія має різний рівень відносин з новими членами БРІКС, найсильнішим двостороннім партнером серед яких є Єгипет. Строкатий склад членів БРІКС працює на користь Росії, особливо в економічному плані, оскільки ОАЕ, Іран і Саудівська Аравія додають групі енергетичної ваги. У той час як Росія стикається з економічними санкціями і міжнародним осудом за війну проти України, БРІКС став важливим форумом для Москви, щоб продемонструвати, що вона не є міжнародно ізольованою. З точки зору Росії, БРІКС та її нові члени дозволять російському уряду і надалі просувати багатополярний світовий порядок, що є ключовою темою для геоплітичних розмов за часів правління Путіна. Російські чиновники також підтвердили прагнення блоку зменшити свою залежність від долара США і сприяти досягненню цілей Стратегії економічного партнерства БРІКС до 2025 року.

Виявлені фактори ризику щодо посилення авторитаризму можна пом'якшити за допомогою стратегічних дій. Демократичні держави повинні відійти від припущень про нескінченне зростання енергоспоживання, вжити заходів для регулювання енергетичних ринків і зменшення вразливості до перебоїв у постачанні нафти і газу. Узгоджена інтеграція кліматичної та енергетичної політики, а також дипломатична активність на світовій арені можуть запобігти перетворенню постачальників енергоресурсів на авторитарні держави.

Вирішення проблеми зміни клімату та екологічних викликів з одночасним зменшенням нерівності, сприяння розвитку незалежних ЗМІ та пом'якшення крайньої політичної поляризації є важливими кроками. Країни з різноманітними політичними партіями, як правило, уникають поляризації, а зусилля з подолання економічної нерівності за допомогою прогресивного оподаткування та програм соціального забезпечення потребують посилення. Економічні стреси, пов'язані з енергетичним переходом, вимагають інноваційних рішень, включаючи підтримку кооперативів та підприємств, що належать працівникам, високі податки на спадщину та зменшення боргової залежності суспільства.

Боротьба із загрозами від нафтогазових диктатур вимагає переходу до енергоефективної інфраструктури та раціональних звичок. Багато країн зациклені на великомасштабних енергоємних проектах, увічнюючи енергетичну залежність. Сприяння місцевій відновлюваній енергетиці, сонячним технологіям, а також пропаганда пішохідного та велосипедного руху є ключовими у цьому переході.

Важливим аспектом є справедливий і рівноправний перехід на відновлювані джерела енергії. Демократичні країни повинні прискорити внутрішню декарбонізацію, одночасно надаючи підтримку вразливим країнам, таким як африканські країни та Україна, які постраждали від десятиліть ресурсної експлуатації та конфліктів. Такі колективні зусилля мають вирішальне значення для сталої та справедливої глобальної енергетичної трансформації.

Країни та регіони, які постраждали від війн, що фінансуються викопним паливом, та все більш жорстокого натиску наслідків кліматичної надзвичайної ситуації, потребують реальної та справедливої підтримки - з передачею технологій та інтеграцією у пост-вуглецеву економіку. Це має включати розбудову нової та сильної зеленої економіки в Україні, а також посилення підтримки міжнародних ініціатив високого рівня, таких як Договір про нерозповсюдження викопного палива (FFNPT) або Альянс "Поза межами нафти і газу" (BOGA), а також потроєння фінансування відновлюваних джерел енергії для здійснення глобального зеленого переходу.

Забезпечення солідарності та підтримки вразливих країн має вирішальне значення для одужання нашої планети та запобігання подальшому зростанню авторитаризму.