Цей звіт має на меті надати змістовний огляд економічного боку російської експансії та запропонувати ширший погляд на глобальну неконтрольовану залежність від викопного палива, особливо того, що походить з Росії. Ми бачимо як безперервне розповсюдження видобутку викопного палива призвело світ до нинішнього нестабільного стану, що характеризується загостренням кліматичної кризи, зростанням енергетичної бідності, появою нафтових диктаторів і автократій, а також розпадом міжнародного правопорядку, заснованого на повазі до угод.

За рік після початку вторгнення в Україну (з 24 лютого 2022 року по 24 лютого 2023 року) дохід Росії від експорту викопного палива склав 475 мільярдів євро (519 мільярдів доларів США, 412 мільярдів фунтів стерлінгів), згідно з даними Центру досліджень енергетики та чистого повітря (CREA).

Нафта підтримує федеральний бюджет Росії, приносячи 68% доходів від експорту викопного палива, газ робить значний внесок (22%), тоді як вугілля має лише регіональне значення і становить 10% від загального експорту з початку російського вторгнення.

За оцінками CREA , від початку повномасштабної війни в Україні до 30 листопада 2023 року Росія накопичила понад 550 мільярдів євро (604 мільярди доларів, 476 мільярдів фунтів стерлінгів) доходу від експорту викопного палива. З цієї загальної суми на країни Європейського Союзу припало 183 мільярди євро (201 мільярд доларів, 158 мільярдів фунтів стерлінгів) закупівель.

Частка нафти і газу у ВВП Росії за перші два квартали 2023 року склала 16-17% . До третього кварталу 2023 року частка доходів від експорту викопного палива в російському федеральному бюджеті впала до найнижчого рівня за 16 років, але все ще становить понад 28% від загального доходу Кремля. Фактори, що сприяють цьому падінню, включають падіння світових цін на нафту та регулятивні зміни, що призвело до падіння майже на 15 процентних пунктів порівняно з попереднім роком. В абсолютних цифрах доходи скоротилися в півтора рази, зменшившись до 5,58 трильйона рублів з 2,9 трильйона рублів, що є мінімальним внеском нафтогазових доходів у федеральний бюджет принаймні з 2007 року.

У 2024 році Кремль має намір виділити майже третину своїх загальних витрат на військовий і військово-промисловий комплекс, що стане найбільшим асигнуванням з радянських часів. З 10,775 трильйонами рублів, призначеними на національну оборону, ця цифра становить приголомшливе збільшення на 70% порівняно з 2023 роком, у 2,3 рази більше, ніж у 2022 році, і втричі більше, ніж у довоєнному 2021 році. Примітно, що бюджет призначатиме 30% для армії та приватних військових компаній (ЧВК), при цьому на всі сили безпеки разом припадає 40% загального бюджету.

Підтримуючи зв’язки з російською нафтою і газом, міжнародні енергетичні компанії, трейдери, морські перевізники, страховики та банки підтримують загарбницьку війну в Україні та загострюють кліматичну кризу. Етичні наслідки такої поведінки в поєднанні з повідомленнями про причетність Путіна до військових злочинів ставлять під сумнів схвалення суспільством цих інституцій. Отже, постійна участь у видобутку російської нафти та газу створює значні ділові, юридичні та репутаційні ризики для цих організацій та їх керівників.

Недостатністьь міжнародних санкцій знову стає очевидною, оскільки російська економіка долає виклики від початкових санкцій та переходить до всебічної мобілізації військових зусиль. Дії, вжиті країнами G7, такі як часткове ембарго та обмеження цін на нафту, виявилися неефективними для стримування різкого зростання російського експорту викопного палива. Ці продажі нафти і газу є важливим джерелом доходу для країни-агресора. Ігнорування та порушення Росією міжнародних норм підриває глобальні зусилля щодо побудови справедливих стратегій енергетичного переходу та вирішення проблеми зміни клімату.

Російська Федерація скоїла понад 100 000 військових злочинів в Україні, фінансуючи агресію в основному за рахунок прибутків від нафти і газу. Крім того, російська нація, здається, не наважується прийняти кінець ери викопного палива, сприймаючи 21 століття як вершину популярності викопного палива.

На цьому тлі ООН продовжує надавати Росії участь у конференціях сторін Паризької угоди та дозволяє представникам російських нафтогазових компаній приєднуватися до офіційної делегації на міжнародних переговорах. Ця ситуація підкреслює необхідність запровадити надзвичайні міжнародні санкції, явно спрямовані на стримування та скасування поширення російського викопного палива.

Наразі санкції щодо експорту російського газу не запроваджені. Однак обсяги трубопровідного газу, що постачається з Росії до Європи, суттєво скоротилися після протистояння за контроль над газовою інфраструктурою та саботажу газопроводів Nord Stream у вересні 2022 року.

Нафтогазові компанії є найбільшими платниками податків у Росії, відіграючи ключову роль у формуванні платіжного балансу та стабілізації національних валют. Значні фінансові прибутки від нафтової промисловості призвели до підвищення тарифів на 10% у федеральному бюджеті Росії на 2024 рік, прогнозуючи доходи від нафтогазового сектору в розмірі 11,5 трильйонів рублів. Приблизно 6% загального бюджету виділяється на витрати на оборону , що майже вдвічі більше, ніж у попередньому році.

Чому перемога над імперською Росією має вирішальне значення для миру

Росія володіє найбільшими розвіданими запасами викопного газу в світі. Видобуток газу в Росії досяг піку в 2021 році на рівні 763 млрд кубометрів. Ці обсяги були спрямовані на експорт по трубопроводах - майже 202 млрд кубометрів газу - і понад 40 млрд кубометрів морем у вигляді скрапленого природного газу (СПГ). Зокрема, Німеччина отримала близько 24% загального російського газового експорту того року в фізичному вираженні.

Нафтогазова промисловість Росії довгостроково буде скорочуватися. Це означає зниження обсягів видобутку та вартості експорту, збільшення виробничих і транспортних витрат і значно нижчу норму прибутку. Потенціал заробітку Росії розмивається. Деградують економічні можливості країни. І з часом санкції стануть ще більш значущими.

Росія не повинна залишатися енергетичною наддержавою. Через її напад на Україну світ кардинально змінився. Ми все ще перебуваємо в процесі перемоги над агресором, що працює на викопному паливі, але відновлювана енергетика різко зросла.

Вторгнення Росії в Україну спонукало ЄС та його союзників вжити заходів для припинення імпорту викопного палива з Росії. У зв’язку з цим Європейська комісія оприлюднила свою стратегію REPowerEU, яка передбачає структурне зниження попиту на газ в ЄС і спрямована на поступове припинення імпорту російського викопного палива до 2027 року.

Статус міжнародних санкцій щодо російських викопних видів палива та їх вплив

Заборона на імпорт російського вугілля, ініційована ЄС і країнами G7 у серпні 2022 року, зрізала чверть світового експорту вугілля з Росії, що призводить до приблизної щорічної втрати доходів країни в розмірі 8 мільярдів євро.

5 грудня 2022 року ЄС і G7 запровадили низку санкцій, спрямованих проти експорту російської нафти. Незважаючи на ухвалення ЄС заборони на імпорт, яка охопила 90% Європейського ринку, країні все одно вдалося накопичити 177 мільярдів євро доходу від експорту нафти в період з грудня 2022 року по жовтень 2023 року.

За оцінками CREA, з грудня 2022 року по жовтень 2023 року експорт сирої нафти до країн, які не діють за межами санкційної коаліції, склав приблизно 59 мільярдів євро. Дохід від нафти склав 43% усього експорту до країн, які не діють за межами коаліції. Слідом за ними йдуть нафтопродукти, другий за величиною вид експорту викопного палива, який становить 35% і оцінюється в 70 мільярдів євро.

У жовтні «Газпром» скоротив свою інвестиційну програму на 2023 рік  до 1,97 трлн рублів (21,22 млрд дол.), порівняно з початковими 2,30 трлн рублів, оскільки він перенаправляє експорт до Китаю та Туреччини, вимагаючи значних інвестицій у газотранспортну інфраструктуру. У разі припинення ЄС закупівель російського СПГ «Газпром» прогнозує потенційне скорочення експорту газу в півтора рази.

За даними Світового банку, очікується, що ВВП Росії зросте на 1,6% у 2023 році через потужне споживання та збільшення державних витрат на військові та соціальні послуги. Енергетичний сектор країни також зазнав меншого скорочення, ніж очікувалося. Однак прогнозується, що стійке зростання залишатиметься слабким, у середньому лише на 1,1% щорічно між 2024 і 2025 роками через обмеження потужностей, жорсткі умови на ринках праці та обмежений доступ до технологій і обладнання через санкції. У разі послаблення санкцій дохід Росії від нафти і нафтопродуктів потенційно може досягти 178 мільярдів доларів у 2023 році та 212 мільярдів доларів у 2024 році.

Огляд російського експорту нафти

У 2021 році загальна вартість в імпорту російських енергоресурсів до ЄС  досягла приблизно 150 мільярдів доларів, з яких 104 мільярди доларів виділяються на нафтопродукти. З останнього кварталу 2021 року по січень 2022 року імпорт з Росії коливався між 39,657 тис. барелів і 49,698 тис. барелів, що становить від 24% до 31% від загального обсягу імпорту. Однак до грудня 2022 року імпорт різко скоротився до 7 645 тисяч барелів, що становить лише 4% від загального обсягу імпорту, що свідчить про суттєве зниження енергетичної залежності.

З моменту введення санкцій у доходах Росії від нафти домінували Китай (36% на суму 57 млрд євро), Індія (23% на суму 36 млрд євро) і Туреччина (12% на суму 18 млрд євро). Більшість експорту російської нафти до Китаю складалася з сирої нафти на 21 млрд євро (38%) і нафти по трубопроводах на 27 млрд євро (48%).

«Інші» регіони які купують великі обсяги російського викопного палива, в основному нафтопродуктів, включають Малайзію (6,4 млрд євро), ОАЕ (6,2 млрд євро), Саудівську Аравію (5,4 млрд євро) і Бразилію (4,7 млрд євро).

Хто зараз купує найбільше російської нафти?

Китай був найбільшим імпортером російського викопного палива в жовтні 2023 року. Щомісячний дохід Росії від експорту сирої нафти в Китай у жовтні зріс на 4% і склав 190 млн євро на день.    

З моменту запровадження санкцій Індія імпортувала російської сирої нафти на 31 млрд євро. 87% імпорту нафти з Росії складається з сирої нафти.    

Лазівки в санкціях ЄС проти російської нафти

Окремі нафтопереробні заводи в ЄС, наприклад у Болгарії, скористалися винятками з емабрго на імпорт сирої нафти, щоб отримати доступ до недорогої російської нафти, згодом перепродваючи  продукти нафтопереробки в ЄС.

Одним із яскравих прикладів є нафтопереробний завод Neftochim Burgas в Болгарії, що досі належить російському Лукойлу. Незважаючи на виключні винятки для  Болгарії щодо безпеки внутрішніх поставок і продажу палива в Україну, цей НПЗ експортував до ЄС нафтопродуктів на загальну суму 242 мільйони євро з грудня 2022 року по жовтень 2023 року. Зокрема, 91% (220 мільйонів євро) цих продуктів походить із російської сирої нафти.

Нещодавнє розслідування CREA показало, що, незважаючи на заборону ЄС на імпорт російської сирої нафти, Бургасу вдалося переробити та продати російську нафту, заробивши понад 1,1 мільярда євро податкових надходжень для Кремля.

Хоча санкції забороняють імпорт російської сирої нафти до ЄС, є численні лазівки, які дозволяють країнам, які не запроваджують санкції проти Росії (наприклад, Індія, Китай та ОАЕ), легально імпортувати російську сиру нафту, переробляти її в нафтопродукти та експортувати їх   до ЄС.

Огляд російського експорту викопного газу

Незважаючи на зниження загального обсягу російського експорту викопного газу до Європи з 64% у 2022 році до 34% у 2023 році, європейський ринок зберігає значне значення для Росії. Зокрема, у січні-серпні 2023 року найбільшими прямими покупцями російського трубопровідного газу в Євросоюзі були Угорщина (1,6 млрд євро), яка почала імпортувати додаткову кількість викопного газу з Росії в серпні 2023 року, Австрія (1 млрд євро), Словаччина (1 млрд євро), Італія (0,4 млрд євро), Болгарія (0,4 млрд євро). Ці цифри є прикладом незмінного значення європейського ринку в динаміці російського експорту викопного газу.

Придбання ЄС трубопровідного газу з Росії на суму 4,9 мільярда євро з січня по серпень 2023 року стало значним джерелом доходу для Кремля, що потенційно стане основою для фінансування повномасштабного вторгнення в Україну. Слід зазначити, що спостерігається помітне скорочення експорту російського трубопровідного газу до інших великих партнерів. Наприклад, у Китаї спостерігалося зниження закупівель на 2,1 мільярда євро за той самий період порівняно з попереднім роком, тоді як продажі до Туреччини скоротилися на 5 мільярдів євро. Ці тенденції підкреслюють незмінну важливість газового ринку ЄС для російського експорту.

Росія відчула сплеск доходів від експорту СПГ, особливо тому, що СПГ залишається без санкцій ЄС. З грудня 2022 року по жовтень 2023 року половина російського експорту СПГ на загальну суму 8,3 млрд євро була спрямована на ринок ЄС.

Бельгія (2,9 млрд євро), Іспанія (2,6 млрд євро) і Франція (1,8 млрд євро) є найбільшими споживачами російського СПГ в ЄС, на частку яких припадає 88% російського імпорту СПГ до ЄС з грудня 2022 року по жовтень 2023 року. При цьому СПГ був основним видом викопного палива, яке купував ЄС у Росії в січні-листопаді 2023 року.

Як перший крок до перекриття експорту, країни-члени ЄС повинні негайно заборонити перевалку російського СПГ у своїх портах, який далі прямує до пунктів призначення за межами ЄС. Росія залежить від цих портів для логістики та зберігання СПГ, який відправляється до країн, що не входять до ЄС. Заборона на перевантаження російського СПГ, який прямує до країн, що не входять до ЄС, ускладнить логістику експорту СПГ, не впливаючи на енергетичну безпеку ЄС або ціни, одночасно знижуючи прибутки Росії.

Висновки

Продовження російської нафтогазової експансії та будівництво інфраструктури викопного палива в Арктиці та збільшення видобутку також можуть посилити геополітичну напругу в регіоні та призвести до мілітаризації та розміщення нових типів зброї в найбільш екологічно чутливому регіоні планети, включаючи нову ядерну зброю.

Міжнародне співтовариство має відповісти рішучими діями, щоб скоротити російське виробництво та експорт викопного палива, яке є ключовим джерелом фінансування загарбницької війни Росії та основним рушієм кліматичної кризи. Ефективність ембарго на російське вугілля та нафту в ЄС показує шлях посилення міжнародних санкцій проти всіх видів російського викопного палива.

Рекомендації урядам та дипломатичним представникам на COP28:

• Узгодити національні енергетичні та кліматичні     політики з висновками кліматичної науки і вимогами  міжнародної справедливості шляхом впровадження послідовних та ефективних кроків для усунення залежності від російського викопного палива, включаючи СПГ.
• Забезпечити справедливу, швидку, повну та послідовну відмову від фінансування усіх видів викопного палива, починаючи з негайного припинення підтримки розширення використання викопного палива. Відповідальні країни мають вийти з усіх спільних нафтогазових підприємств з Росією, включаючи Арктик СПГ-2 і Сахалін-2.
• Ввести негайну ефективну заборону на нові інвестиції в російські інфраструктурні проекти з викопного палива.
• Заборонити надання транспортних, страхових, фінансових та будь-яких інших послуг для несанкціонованого експорту російського викопного палива.
• Запровадити санкції та контроль за експортом технологій щодо російського СПГ-сектору, щоб заблокувати плани Росії щодо розширення виробництва СПГ і, зокрема, зупинити проект «Арктик СПГ-2», обмежити експорт СПГ з існуючого терміналу «Ямал СПГ».    
• Посилити контроль та забезпечити дотримання ембарго на все російське викопне паливо.
• Запровадити постійні міжнародні санкції проти російської індустрії викопного палива. Мир у всьому світі та кліматичні дії потребують послідовних зусиль, щоб назавжди утримати російське викопне паливо в землі та, зокрема, запобігти збільшенню експорт скрапленого природного газу.

Повний текст доповіді англійською мовою доступний за посиланням.