Незалежний моніторинг викидів метану показує, що газова промисловість демонструє повну зневагу та недбалість щодо захисту довкілля та клімату. Індустрія жахливо бездіяльна навіть щодо самоокупних заходів зі скорочення викидів метану, які доступні без жодних витрат або з позитивним фінансовим ефектом. Це створює серйозну загрозу для людства, підштовхуючи світ до незворотних кліматичних критичних точок.
Розширення інфраструктури природного газу перешкоджає розвитку відновлюваної енергетики, а скраплений природний газ (СПГ) не є перехідною технологією. СПГ це викопне паливо зі значно недооціненим впливом на клімат. Хоч метан і розкладається в атмосфері, за 20-річний період він має у 86 разів більший потенціал спричиняти глобальне потепління, ніж CO2.
Скорочення викидів метану розглядається як важливий компонент зусиль з пом'якшення наслідків зміни клімату, оскільки він є потужним парниковим газом, який має відносно короткий час життя в атмосфері (близько 12 років). Тому скорочення викидів метану може мати більш безпосередній вплив на зменшення потепління в найближчій перспективі.
Існують докази того, що масове розгортання видобутку сланцевого газу з 2007 року сприяло прискореному зростанню концентрації метану в атмосфері. Видобуток сланцевого газу передбачає гідравлічний розрив пластів породи для вивільнення природного газу, що може призводити до значних витоків метану.
Метан може викидатися в атмосферу на кожному етапі процесу видобутку сланцевого газу, включаючи буріння свердловин, завершення свердловин, гідророзрив пластів, очищення та транспортування газу. Міжурядова група експертів зі зміни клімату (МГЕЗК) у своєму Спеціальному звіті про зміну клімату та землю в 2019 році підкреслила роль видобутку сланцевого газу у збільшенні концентрації метану в атмосфері. У цьому контексті експорт американського сланцевого газу до Європи через СПГ не є рішенням для енергетичної безпеки, а становить зростаючу і страшну загрозу для клімату.
Кліматичні цілі ЄС можуть бути досягнуті лише за умови скорочення попиту на газ щонайменше на 35% порівняно з рівнем 2019 року до 2030 року. Розширення інфраструктури експорту та імпорту газу не має сенсу в той час, коли світ повинен швидко відмовлятися від викопного палива, щоб зупинити надзвичайно коштовні руйнівні наслідки зміни клімату, які можуть сягнути трильйонів доларів. Сьогодні це ніщо інше, як безглузда розтрата державних коштів на підтримку інвестицій у газову інфраструктуру, коли в довгостроковій перспективі попит на газ падає на тлі буму виробництва дешевшої відновлюваної енергії.
Горезвісним є той факт, що світова нафтогазова промисловість мала б інвестувати лише 3% від доходу, який вона заробила у 2022 році, тобто 100 мільярдів доларів, щоб скоротити світові викиди метану на 75%, згідно з останнім звітом МЕА, чого вони не зробили навіть маючи безпрецедентні комерційні стимули. Газові компанії повністю скомпрометували свою соціальну роль, ставши втіленням жадібності та безвідповідальності. Вони не зважають на кліматичний вплив, який спричиняє їхня продукція, і продовжують розширювати газову інфраструктуру, сприяючи диктатурі та насильству та відмовляючи нам у праві на придатну для життя планету.
Західні компанії планують масово розбудовувати нову інфраструктуру скрапленого природного газу (СПГ), включаючи участь у будівництві терміналу “Арктик СПГ-2” в Росії, який може стати однією з останніх соломин що зламають спину верблюду. Він протирічить зусиллям з попередження катастрофічних змін клімату і ставить під загрозу досягнення мети Паризької угоди щодо утримання глобального потепління в межах 1,5 градусів.
Якщо "Арктик СПГ-2" буде добудований і запущений за допомогою обладнання та послуг, наданих компаніями Baker Hughes, Siemens, Technip і GTT, він може “запалити” російські вуглецеві бомби, розблокувавши видобуток на нових газових родовищах і подальшу розвідку газу в Арктиці, що є смертельною загрозою для клімату та довкілля.
Запровадження повного набору санкцій для негайного припинення російських планів з розширення виробництва СПГ є першим очевидним кроком для протидії кліматичній кризі. Без таких дій немає довіри до заяв ЄС і США про їхнє лідерство в боротьбі зі зміною клімату.
У всьому світі відбувається масове розширення газової інфраструктури: майже 500 ГВт електростанцій, що працюють на природному газі, заплановані або перебувають на стадії будівництва. За даними Global Energy Monitor, плануються нові імпортні термінали СПГ потужністю 635 млн тонн природного газу на рік, а також експортні термінали СПГ потужністю 700 млн тонн на рік.
На сьогодні ЄС вже є найбільшим імпортером СПГ у світі. Загальна потужність імпорту СПГ в ЄС становить близько 157 млрд кубометрів у регазифікованому вигляді на рік - цього достатньо, щоб задовольнити близько 40% загального попиту на газ на континенті. Розширення газової інфраструктури не має сенсу в той час, коли нам потрібно швидко відмовлятися від викопного палива, щоб зупинити масштабні негативні економічні наслідки катастрофічної зміни клімату.
Оскільки відновлювані джерела енергії стали найдешевшими рішеннями для виробництва енергії, настав час не надавати державні субсидії шкідливому для клімату газу, а радикально збільшити інвестиції в такі рішення, як вітрова та сонячна енергетика. Лише завдяки таким рішенням світ зможе втриматись на шляху до мети Паризької угоди щодо утримання росту температури в межах 1,5°C і досягти справжньої енергетичної безпеки.
