Вчора вийшов новий звіт CREA, дані якого підтвердили наші очікування щодо неефективності прайскепу та численних порушень при транспортуванні сирої нафти та її постачання на ринки ЄС. Росія продовжує покладатися на танкери, що застраховані в Європі, для збільшення свого нафтового експорту та здійснює “відмивання брудної російської нафти” в Азії.
В той же час, опублікований звіт організації Climate Strategies “Нові реалії російського вугільного сектору: Фокус на Кузбасі” показує як реальні санкції можуть обвалити економіку росії на прикладі вугільного ембарго.
За рік введених санкцій проти російського вугілля, уже відчутним є їх вплив як на національну та регіональну економіку росії. Загальний експорт вугілля з росії скоротився на 7,6% у 2022 р. порівняно з тим самим періодом 2021 р. Очікується, що санкції призведуть до щорічних втрат доходів від експорту вугілля в розмірі понад 8 мільярдів євро.
У 2021 році Кузбасс, найбільший вугільнодобувний регіон росії) експортував кам'яне вугілля приблизно до 60 країн, при цьому 44% його експорту припадало на Азію, 29% - на ЄС, ще 9% - на Туреччину і 6% - на Україну.
Заборону на купівлю російського вугілля з квітня та до серпня 2022 року ввели країни з часткою близько 41% (85,6 млн т) експортного ринку російського вугілля через війну в Україні : ЄС (в рамках 5-го пакету санкцій починаючи з серпня 2022 року, США, Великобританія, Швейцарія, Австралія, Норвегія та Канада.
Після початку війни експорт скоротився в цілому на 14%. Заборона на експорт російського вугілля змусила Кузбасс шукати покупців на 36% свого видобутку за кордоном. Якщо Японія повністю застосує заявлені санкції, попит на експорт кам'яного вугілля знизиться на 50%.
Санкції на імпорт сирої нафти та продуктів нафтопереробки також впливають на вугільний сектор через конкуренцію між викопними видами палива: ЄС запровадив ембарго на імпорт нафтопродуктів з березня 2023 року, що збільшує використання мазуту для внутрішніх енергетичних цілей, що призведе до скорочення внутрішнього споживання вугілля. Вугільний сектор також стикається з конкуренцією з газом, який стає дедалі популярнішим.
Економічні, соціальні та політичні наслідки санкцій особливо помітні в Кузбасі (Кемеровська область) – відомому вугледобувному регіоні, на частку якого припадає понад 55% загального обсягу видобутку вугілля в росії.
Розрахунки, проведені та опубліковані організацією Climate Strategies у її звіті, показують, що за умови одностайного продовження контролю за дотриманням санкцій західними країнами та країнами-членами ЄС сумарний видобуток вугілля в регіоні Кузбассу в період 2022-2030 рр. знизиться на 28 % ("м'який" сценарій) або 38 % ("жорсткий" сценарій) порівняно з вихідним ("без війни") сценарієм. При цьому сумарна виручка від внутрішніх та експортних поставок вугілля у 2023-2030 рр. знизиться на 49% ("м'який" сценарій) і на 51% ("жорсткий" сценарій) порівняно з базовим сценарієм. Очікується, що до 2030 р. зайнятість у вугільній галузі знизиться до 34% у "м'якому" сценарії та майже до 50% у "жорсткому" сценарії порівняно з еталонним сценарієм.
Проте не варто забувати про вплив азійських ринків - Китай та Індія продовжують нарощувати імпорт російського вугілля. За минулий рік Росія відправила до КНР майже 60 млн тонн вугілля (+11,2% до 2021 року), до Індії - 16,7 млн тонн (зростання порівняно з 2021 роком склало майже 150%).
Санкції повпливали і на собівартість видобутку вугілля
У 2021 році загальна собівартість становила близько 38 доларів США за тонну. За перші три квартали 2022 року собівартість зросла до 55 доларів США за тонну (через збільшення вартості матеріалів на 40%). У рублях собівартість видобутку вугілля в січні-вересні 2022 р. збільшилася майже на 50% порівняно з аналогічним періодом 2021 р.
Вартість доставки вугілля залізницею з Кузбасу до західних портів оцінювалася в 45,5-50,3 дол./т, до східних - у 53,9-60,1 дол./т. Витрати на перевалку вугілля варіювалися від 8,5 до 42,0 доларів США за тонну для західних портів і 18,5-22,6 доларів США за тонну для порту Східний. Ціна перевалки в південних портах сягає 60 доларів США за тонну. Для порівняння, у 2020 і 2021 роках СУЕК платила близько 23 доларів США за тонну за залізничні перевезення і 2,1-3 долара США за тонну для перевалки з власних портів.
Подальші наслідки санкцій
Якщо Захід не послабить свої санкції щодо Росії, зокрема тиск на вугільну галузь, регіон не зможе повернутися до довоєнної "нормальності”, що потягне за собою значне падіння рівня життя та ризиками соціальних заворушень. Якщо говорити про видобуток вугілля, то відновити довоєнний рівень стане реальним не раніше 2030 року.
Доходи від продажу вугілля знижуватимуться разом із рентабельністю поставок вугілля на експорт у зв'язку зі стабілізацією світових ринків вугілля та цін після енергетичного шоку 2022 р., зростанням собівартості видобутку, транспортування та значними знижками з боку російських експортерів вугілля.
Очікується також, що глобальне споживання вугілля скоротиться в довгостроковій перспективі через посилення екологічних і вуглецевих політик і правил. Кузбасc і російські виробники вугілля не готові до наслідків переходу на "зелену" енергію.
Поточна і очікувана подальша депресія і деградація вугільної промисловості Кузбасу мають свої позитивні сторони з точки зору зміни клімату, пов'язані зі скороченням викидів парникових газів. Менший видобуток вугілля призводить до менших викидів метану з вугільних шахт; а менше виробництво електроенергії і тепла означає менші викиди CO2 при спалюванні вугілля.
Захід повинен діяти за таким же принципом “жорсткого” сценарію і тоді, коли йдеться про ембарго на нафту та газ, запровадивши повне ембарго, та відрізавши Росії від нафтогазових доходів.
